Остеопатія

Остеопатія є одним із видів мануальної терапії, була розроблена наприкінці XIXст. американським лікарем Енрю Тейлором Стіллом. Єдність усіх структур в тілі людини, єдність і взаємозалежність функцій та структур, та спроможність організму людини до саморегуляції та балансу – на таких основних засадах базується остеопатична терапія. Остепатія не використовує лікарських засобів та хірургічних втручань, лікар-остеопат використовує лише свої руки для діагностики та лікування пацієнта. Саме руками остеопат визначає де основне порушення в тілі, зони напруження, перешкоди у кровотоці чи передачі нервових імпульсів тощо.

Остеопатія допомагає при багатьох патологіях. Прикладом таких станів є:

• Головні болі/мігрені,
• біль в шиї, у попереку,
• стан після хлистової травми та аварії,
• хронічні тазові болі,
• патології кістково-м’язової системи
• патології нервів верхніх та нижніх кінцівок,
• стани після травм та операцій,
• стани після стоматологічних втручань,
• дисфунукції автономної нервової системи,
• хронічна втома та порушення сну тощо

Остеопатією не можна вилікувати структурні зміни, наприклад, в скелеті або внутрішніх органах, але вона може допомогти значно полегшити стан організму.

Протипоказаннями для остеопатичних сеансів є:

• Ургентні стани
• Інфаркт, інсульт
• Онкологічні захворювання
• Психічні хвороби
• Гостра інфекція
• Стани, що потребують хірургічних втручань

Під час прийому лікар-остеопат ознайомлюється з медичним анамнезом пацієнта, результатами досліджень, оглядає пацієнта та проводить діагности тести. Під час остеопатичного сеансу лікар-остеопат використовує м’які безболісні мануальні техніки, що націлені на зняття напруження, покращенню кровообігу й функціонування суглобів, внутрішніх органів і нервової системи. Зазвичай проміжок між сеансами складає 1-3 тижня, в цей час тіло адаптується до змін та запускає механізми самобалансування.