Остеопатія

Остеопатія є одним із видів мануальної терапії, була розроблена наприкінці XIXст. американським лікарем Енрю Тейлором Стіллом. Єдність усіх структур в тілі людини, єдність і взаємозалежність функцій та структур, та спроможність організму людини до саморегуляції та балансу – на таких основних засадах базується остеопатична терапія. Остепатія не використовує лікарських засобів та хірургічних втручань, лікар-остеопат використовує лише свої руки для діагностики та лікування пацієнта. Саме руками остеопат визначає де основне порушення в тілі, зони напруження, перешкоди у кровотоці чи передачі нервових імпульсів тощо.

Остеопатія допомагає при багатьох патологіях. Прикладом таких станів є:

  • Головні болі/мігрені,
  • біль в шиї, у попереку,
  • стан після хлистової травми та аварії,
  • хронічні тазові болі,
  • патології кістково-м’язової системи
  • патології нервів верхніх та нижніх кінцівок,
  • стани після травм та операцій,
  • стани після стоматологічних втручань,
  • дисфунукції автономної нервової системи,
  • хронічна втома та порушення сну тощо

 

Остеопатією не можна вилікувати структурні зміни, наприклад, в скелеті або внутрішніх органах, але вона може допомогти значно полегшити стан організму.

Протипоказаннями для остеопатичних сеансів є:

  • Ургентні стани
  • Інфаркт, інсульт
  • Онкологічні захворювання
  • Психічні хвороби
  • Гостра інфекція
  • Стани, що потребують хірургічних втручань

Під час прийому лікар-остеопат ознайомлюється з медичним анамнезом пацієнта, результатами досліджень, оглядає пацієнта та проводить діагности тести. Під час остеопатичного сеансу лікар-остеопат використовує м’які безболісні мануальні техніки, що націлені на зняття напруження, покращенню кровообігу й функціонування суглобів, внутрішніх органів і нервової системи. Зазвичай проміжок між сеансами складає 1-3 тижня, в цей час тіло адаптується до змін та запускає механізми самобалансування.