Рубці в суглобі – що може вплинути на їхнє формування?

Після травми або операції суглоба в місці пошкодження  формується  рубцева  тканина, але її стан та якість можуть бути різними, так само як і наслідки її утворення. Що відбувається в травмованому суглобі? Що може вплинути на формування рубців у травмованому суглобі?  Що може призвести до втрати  в ньому рухливості?

Травмування тканин викликає ланцюгову реакцію, зокрема запалення, яке призводить до  вивільнення хімічних агентів для створення нових клітин. Один вид клітин видаляє пошкоджені тканини, водночас інший вид клітин утворює колаген – волокнистий фіброзний матеріал, який задіяний у творенні  шкіри, кісток, м’язів і  сполучної тканини.

Колаген, що використовується нашим організмом для відновлення тканин, утворює заплутану масу фіброзних волокон. Якщо здорові тканини утворюються з поєднання дрібних та великих волокон колагену, то відновлена тканина містить тільки волокна малого діаметру і має біомеханічні та структурні властивості рубцевої тканини. Згодом ця рубцева тканина або реконструюється в нормальну тканину (як це відбувається з кісткою), або залишається назавжди, як, наприклад, шрами на шкірі.

Цей процес правильного ремоделювання може відбуватися під впливом як хімічних, так і фізичних факторів. Рух є найважливішим фізичним фактором, що впливає на правильне формування волокон колагену.

Ось типовий приклад: колінний суглоб був травмований з боку медіальної колатеральної зв’язки,  і це призвело до її розриву. Травмований суглоб було фіксовано гіпсовою пов’язкою або ортезом на термін до 6 тижнів з метою відновлення зв’язки. Після цього фізичні властивості і міцність відновленої зв’язки є ще слабкими, що може спричинити до повторного травмування.

Якщо на початку зростання зв’язки застосовується рух, то зв’язка набуває структури, яка наближається до нормальної. Рух має бути достатнім, аби забезпечити напругу зв’язки, але не надмірним, щоб не зруйнувати нові колагенові волокна. Цей рух стимулює відновлення клітин для утворення волокон, які орієнтовані вздовж ліній напруги. Під час руху волокона розподіляються правильно на великі і малі за діаметром, а не заплутуються хаотично, як відбувається, коли коліно знаходиться в гіпсі.

Опорні поверхні суглобів називаються суглобовим хрящем. Після травми ці поверхні не загоюються природним чином, що призводить до подальшого їхнього руйнування та розвитку деформуючого артрозу. Після відновлення зруйнованої хрящової поверхні за допомогою методу пластики  хрящової тканини, за умови подальшого застосування руху в процесі реабілатації (наприклад, за допомогою апаратів  безперервного пасивного руху), клітини відновленого суглобового хряща починають виглядати як нормальна хрящова тканина. Без застосування руху ділянка відновленого хряща має вигляд  рубцевої тканини волокнистої форми.

Рух має вирішальне значення для відновлення тканин, тому широко застосовується в медицині і не тільки. Якщо ми говоримо про фізичну або психічну травму, відновлення після операції або адаптацію до фармацевтичного лікування, то навряд чи Вам лікар порадить «піти додому і відпочити в ліжку» – цей метод рідко використовуються сьогодні. Навіть застуда краще переноситься  з нескладними вправами.  Головне, що слід усвідомити, – фізичне навантаження повинно бути достатнім, щоб  стимулювати відновлення, але не таким сильним, щоб викликати подальше пошкодження.

Але як точно знати, яке навантаження є для Вас прийнятним, і які саме вправи Вам слід виконувати?

Щоб не заподіяти шкоди здоров’ю, відповіді на ці питання слід шукати НЕ самостійно і НЕ в спортивних залах з фітнес-тренерами.

Зверніться до спеціалізованого реабілітаційного центру, де працюють досвідчені лікарі та фізіотерапевти, які зможуть оцінити Ваш стан та визначити адекватне навантаження. В одному випадку буде цілком достатньо використання велотренажера без навантаження, а в іншому будуть підібрані більш специфічні фізичні вправи, які врахують пошкодження та стан пацієнта.  Методики оцінки стану  можуть включати в себе високотехнологічні методики (наприклад, МРТ), які дозволяють зосередитися на дуже невеликій ділянці тканини і забезпечити в режимі реального часу інформацію про стан загоєння травми. Дослідження сили м’язів травмованої кінцівки дозволить підібрати адекватне навантаження, дасть змогу уникнути подальшого травмування, а також з’ясувати динаміку приросту сили м’язів.

©Майстерня Руху